• slide_3.jpg
  • slide_2.jpg
  • slide_1.jpg

ВППКМ – історія, мета та причини створення.

У1993-1994 роках працівники електродепо “Дарниця” та “Оболонь” Київського метрополітену пройшли процедуру колективного трудового спору. До страйку справа не дійшла – вимоги метрополітенівців були частково задоволені. Ці події змусили декого з працівників замислитись, чи можливо в новій Україні діяти за радянськими традиціями.

Враховуючи досвід колег залізничників та харківських метрополітенівців, де вже були створені Вільні профспілки вже в незалежній Україні(відповідно в 1992 та 1993 роках), група машиністів електропоїздів електродепо “Дарниця” Київського метрополітену 22 червня 1994 року на установчих зборах створила Вільну профспілку працівників Київського метрополітену (ВППКМ), головою якої було обрано машиніста електропоїздів метрополітену Дітковського Віктора Петровича. Головною причиною створення ВППКМ стало те, що під час розгляду в суді справи про законність оголошеного найманими працівниками страйку, голова об’єднаного профспілкового комітету виявив бажання представляти інтереси адміністрації, а не найманих працівників.

Головною відзнакою ВППКМ є те, що, згідно статуту, членами профспілки можуть бути тільки наймані працівники що надають професійні послуги в Київському метрополітені і не виступають як працедавці. Перебування адміністрації в одній профспілці з найманими працівниками – це одна з традицій радянських часів.

Метою діяльності профспілки є захист соціально-економічних, громадянських прав та інтересів членів профспілки. Профспілка стоїть на засадах співробітництва з відповідними державними органами та установами, щодо питань аналізу та досліджень у галузях проблем праці, зайнятості, охорони здоров’я та природного середовища.

Діяльність профспілки спрямована на підвищення добробуту працівників метрополітену, на виконання адміністрацією правил та норм охорони праці.

Профспілка виступає за розбудову правової демократичної держави. Вважає за необхідне, підтримувати демократичні перетворення в Україні, виступає за консолідацію всіх профспілок та громадськості, для підвищення життєвого рівня громадян України. Визнає співробітництво з будь-якими політичними партіями та громадськими організаціями лише в тому напрямку, що стосується захисту інтересів  трудящих.

Та коли ВППКМ встигла досягти деяких успіхів і «набрати» більше 200 членів, відразу почався шалений тиск з боку об‘єднаних сил керівництва та адміністрації «державної» профспілкової організації метрополітену.

Тиск, що переріс у відкриту дискримінацію, яку чомусь не «помічали» органи прокурорського нагляду, до яких зверталася Вільна профспілка в надії відстояти своє право на існування, закріплене Конституцією України. Членам ВППКМ не лише погрожували звільненнями, а й намагалися це зробити (однак, через суд профспілка зуміла довести факт незаконності звільнення, і працівник був поновлений на посаді, з виплатою заробітної плати за вимушений прогул), їм створювалися штучні перешкоди під час проф.атестації та проходження медичної комісії. Врешті-решт, ВППКМ не було допущено до підписання колдоговору і проігноровано її пропозиції, що остаточно підтвердило намір адміністрації та офіційної профспілкової організації метрополітену не визнавати Вільну профспілку. Головний аргумент: “Вас мало!”. Але всім відомо, що активних людей завжди менше.

ВППКМ протягом року намагалася загальноприйнятими шляхами усунути порушення в питанні підписання профспілкою колдоговору. Голова Вільної профспілки звертався і до Київської транспортної прокуратури, і до Дарницького райсуду м. Києва, і до Київського міського суду. 19.02.97 р. ВППКМ звернулася до колегії з цивільних справ Верховного Суду України. Це була остання судова інстанція, до якої апелював голова ВППКМ.  11 квітня 1997 року В. Дітковський вдався до дуже небезпечної для себе  форми протесту - голодування, про що писав Український щотижневик "Свобода". Головні вимоги голови Вільної профспілки - припинення дискримінації членів ВППКМ, створення спільної комісії з управління коштами соціального страхування, надання профспілці права підписання колдоговору.   Цей факт навряд чи зміг би привернути особливу увагу в державі, де щодня хтось страйкує чи голодує, де не тільки права профспілки, але й право на людське життя є лише декларованим. Факт голодування голови ВППКМ був цікавий тим, що, з одного боку, мав свої особливості, а з іншого - що демонстрував загальну картину розвитку незалежного профспілкового руху в Україні.

Представники інших незалежних профспілок, які відвідували голодуючого, бачили, що стан його здоров‘я погіршується і намагалися переконати Дітковського припинити цю акцію. Розуміючи, що демократичні профспілки, які перебувають в стані створення та розвитку, не в змозі самостійно вирішити проблеми, які виникають у державі, де демократія знаходиться тільки в стані зародку, голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець запропонував всім профспілкам, які створені для  вирішення проблем найманих працівників , об‘єднатися. Голова ВППКМ сприйняв цю пропозицію і погодився на п‘ятнадцятий день припинити голодування.

Але ця акція призвела до того, що адміністрація метрополітену визнала факти дискримінації за профспілковою ознакою і відкрите протистояння профспілці припинилося,

І багато чого було досягнуто.

Як приклад, один із представників адміністрації електродепо «Дарниця» переконував машиністів, що вони завжди будуть купувати формений одяг за свій кошт і будуть відвідувати всілякі заходи (технічне навчання, та практичні заняття) у вільний від роботи час, тобто безоплатно. Але він не врахував, що країною вже керує не партія, яка була єдиною, а Закон. Його переконання суперечили Закону України «Про оплату праці» і конституційному праву на відпочинок.  Ці питання були позитивно вирішені, і  тепер форму машиністи отримують безкоштовно. Також, їм підбирають зміни таким чином, щоб закінчення роботи припадало на депо, і час практичних занять входить до робочого часу.

Іншому адміністратору, мабуть розумові здібності не дозволяють зрозуміти, що говорити своєму підлеглому: «Забудь слово премія, поки ти член Вільної профспілки». Це кримінальний злочин. Доведеться ще перевиховувати і його.

Також, не без участі ВППКМ, та особисто Дітковського В.П., машиністів електропоїздів метрополітену, було  додано до, так званого, «1-го списку». Тобто, їм було гарантовано пільговий вихід на пенсію, у 50 років. І це тривало з 1994 по 2004 рік, після чого, «опікування» над 1-м списком, за пропозицією «засланого козачка» - машиніста ТЧ-1 А. Христенка - було передано, цитуючи дослівно, «нашему большому профсоюзу» (тобто, людина, діяла за наказом. Ті, що наказували, забули змусити його вивчити повну назву ОПО ПЗтБУ, а свого розуму спитати, на жаль, не вистачило), і машиністи були позбавлені можливості, виходити на пенсію у 50 років.

Були часи, коли через нестачу людей, масово забирали вихідні у машиністів, не питаючи їхньої згоди. Забирали у всіх, крім членів нашої профспілки. Ну, звісно, якщо людина сама була не проти відкликання вихідного дня. Також, наших людей не залучають до надурочних робіт.

Члени профспілки включені до складу комісій по перевірці знань ПТЕ, по дослідженню умов праці машиністів електропоїздів метрополітену, які, до речі, чомусь «наміряли» відсутність шкідливих умов праці (як проводились дослідження – це тема окремої розмови, але приблизно про цей фарс можна прочитати тут). Постійно «турбували» начальника Метрополітену нагадуваннями про необхідність поліпшення умов праці (частину переписки можна побачити в розділі «Листування з адміністрацією»).

Проведена робота з керівництвом ВРЗ з приводу приведення до ладу вентиляційної системи на ковальсько-гальванічній дільниці.

Стараннями заступника Голови ВППКМ, Сердюка Ю.А., вирішене питання з забезпеченням питною водою лінійних пунктів.

Створено умови обігріву працівників цеху ремонту та маневрової бригади в ТЧ-1, у нічний час, в зимовий період, хоча були люди, що казали «що ви воду скаламучуєте, все одно у вас нічого не вийде».

І робота не припиняється, незважаючи на пресинг, щоправда вже дещо в´ялуватий, з боку керівництва.

А Незалежні профспілки, розуміючи необхідність солідарної підтримки одна одної, об‘єдналися і це вже стало історією створення діючої Конфедерації Вільних профспілок України.

В єдності наша сила!

ВППКМ стала одним із засновників і є членською організацією Конфедерації Вільних профспілок України (КВПУ). Бере участь в усіх заходах, що проводяться Конфедерацією.

Редакція газети “Аспект” на своїх сторінках висвітлює діяльність всіх членських організацій Конфедерації Вільних профспілок України, в тому числі і Вільної профспілки працівників Київського метрополітену.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

 Схема ліній Київського метрополітену
люб'язно надана Дзигуном Вадимом
(натисніть для збільшення)

 

ВППКМ – історія, мета та причини створення.

У1993-1994 роках працівники електродепо “Дарниця” та “Оболонь” Київського метрополітену пройшли процедуру колективного трудового спору. До страйку справа не дійшла – вимоги метрополітенівців були частково задоволені. Детальніше...

Исповедь

22 июня 1994 года на учредительном собрании создала Свободный профсоюз работников Киевского метрополитена (ВППКМ), председателем которого был избран я. Тогда я ещё работал машинистом электропоездов метрополитена, был председателем цехкома цеха эксплуатации электродепо “Дарница” и заместителем председателя ОПК. Подробнее...

АНАЛІЗ ПРОЕКТУ ТРУДОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Фахівці Конфедерації Вільних профспілок зробили аналіз проекту Трудового кодексу України.

По перше: проект ТКУ не є цілісним документом. Ознайомлення з ним дає відчуття, що розділи виписані, різними людьми з різним життєвим світоглядом.  Детальніше...

Службовці столичного метрополітену ненароком «привласнили» мільйон

16 Березня 2012 p. 11:35

Йдеться про кошти, що отримувалися від інкасування з автоматів безконтактних карток. Детальніше...

Державні профспілки об’єднує орган державної влади!

Постановление Центрального исполнительного комитета, Совета комиссаров и Всесоюзного центрального совета профессиональных союзов № 238 Об объединении Народного комиссариата труда Союза ССР с Всесоюзным центральным советом профессиональных союзов.   Детальніше...